Історія, записана в камені

Дореволюційна витонченість

На початку ХІХ століття в Україну прийшов стиль ампір (з франц. — «стиль імперії»), який прагнув до спокійних монументальних форм римського зразка, широких гладких стін, округлих колон. У стилі ампір у першій половині сторіччя збудовано більшість державних будинків Полтави, Чернігова, Києва, Одеси і Херсона.

У цілому, в архітектурі століття переважав стиль класицизму. Національна своєрідність виявлялася у збереженні кольорової гамми споруд, типової для бароко (блакитний з білим і золотим). У стилі класицизму зводилися житлові, адміністративні будівлі, освітні заклади. На 30-40-і роки ХІХ сторіччя припадає будівництво університетів, бібліотек, театрів у Києві, Одесі, Полтаві, Львові.

З середини століття міське будівництво житлового і громадського призначення під впливом пануючого в усій Європі утилітаризму і меркантильності зазнає впливу еклектизму — суміші різних історичних стилів не лише в різних об’єктах, а навіть в одній будівлі. Серед різних фаз еклектизму особливо поширеним є віденський неоренесанс.

Загальне архітектурне обличчя українських міст Києва, Одеси, Харкова, Львова, Чернівців, Перемишлі, Херсона багато в чому сформоване завдяки цій віденській моді. Так само на забудову Києва сильно вплинув стиль «французького відродження».

У другій половині ХІХ століття популярності набув національний романтизм. На західноукраїнських землях цей напрям поєднався з романським і готичним стилями. Загалом, у цей період остаточно втрачається стильова єдність, що пов’язано зі швидким темпом зростання міст.

Архітектура початку ХХ століття знаменується «вітчизняним» авангардом, який увібрав у себе європейські традиції. Еклектика, присутня в усьому, продовжилася до 20-х років, а часом еклектичні об’єкти зустрічалися й пізніше.

Основним будівельним матеріалом залишалася цегла, перекриття -залізобетонні або склепінчасті. Найяскравішим прикладом еклектики вважається будинок Городецького на вул. Банковій, будівлі на Подолі, Андріївському узвозі.

Радянський швидкобуд

Серед панівних течій варто відзначити конструктивізм, який є «витвором» виключно радянської епохи. Відзначимо, до 30-х років ХХ століття увесь світ рівнявся на нашу державу і копіював радянський конструктивізм, кубізм і бруталізм. Яскравими прикладами архітектури того часу можна вважати будівлю Держпрому, Головпошти у Харкові. У Києві зразків чистого конструктивізму нема. Взірцями бруталізму є однойменні харківський і донецький Донвугілля на вулицях Пушкінській і Леніна відповідно.

У 33-му році було створено «пар-тійно-правильний» союз архітекторів із затвердженим курсом на сталінський ампір. Цей стиль копіює, дещо доповнюючи, класицизм імперської епохи. Його взірцями є всі споруди від початку 40-х років, а саме: будівлі театрів, музеїв, бібліотек, житло, будинки обкомів партій на площах усіх крупних міст України (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ), державні установи.

Функціоналізм характерний для другої половини XX століття. Головною перевагою будівель, створених у стилі функціоналізму, вважається швидкість побудови. У СРСР його введення було продиктоване бажанням розселити сталінські комуналки. Основні риси стилю — експлуатація мінімалістської форми паралелепіпеда: сірі блоки залізобетонних плит і плоскі дахи. Для нежитлових споруд (заводів) характерне «стрічкове застеклення», огорожі з залізобетонних блоків. Для громадських установ притаманна мала поверховість, високе крильце і залізобетонний виступ-плита над входом. Інколи наявний декор з прямокутних плиток кахлю. Саме цей стиль властивий для «спальних» районів більшості міст.

Сучасна гра форм

У середині — кінці 90-х у пострадянських державах почався сучасний етап архітектури. Детальне вивчення будівельними компаніями європейського досвіду відбилося на зовнішньому вигляді міст. Будівлі стали вищими, яскравішими, різноманітнішими за формою та обробкою. Змінилися технології, різко зросла потреба у квадратних метрах. Почався період індивідуалізації архітектури.

Єдиного домінантного стилю забудови на сучасному етапі немає. У цілому, нове будівництво еклектичне, поєднує в собі декілька течій. У лексиконі архітекторів з’явилися такі слова, як хай-тек і хай-енд, модерн і мінімалізм.

Водночас, будівельні компанії більше схиляються до декорування фасадів, ніж до функціональних і планувальних змін. Наприклад, у Києві, Харкові і Дніпропетровську житлові будинки нерідко створюють, узявши за основу принципи роботи з простором, функцією і формою 20-х років. Ці образи застаріли на етапі проектування, проте соціальна готовність до такої архітектури залишається. За останніх 100 років внутрішній простір будинку зазнав лише двох «еволюційних» змін — це поява ліфтів і можливість вільного планування.

Стосовно технології будівництва, в останнє десятиліття з’явилися досить якісні будівельні матеріали. Тому забудовники роблять акцент на використанні металевого каркасу, монолітному будівництві (переважно житлових будинків-комплексів), є споруди з неповним каркасом.

Ще однією типовою особливістю ХХІ століття стали до недавнього часу чужі нашому погляду торговельні та мультифункціональні комплекси, різноманітні за загальним стилем і принципами будівництва. Це навісні фасадні системи, системи вентильованих фасадів, монолітний каркас і стінне (захисне) заповнення, вітражні конструкції.

Саме серед цих об’єктів і можна зустріти хай-тек у чистому вигляді. А ось ресторан або бутік скоріше може бути в стилі хай-енд. У стилі модерну побудовано перший в Україні критий ринок (Бесарабський), залізничний вокзал у Києві та десятки інших споруд.